Однажды осел упал в колодец и стал громко вопить, призывая на помощь. На его крики прибежал хозяин ослика и развел руками — ведь вытащить ослика из колодца было невозможно.
Тогда хозяин рассудил так: «Осел мой уже стар, и ему недолго осталось, а я все равно хотел купить нового молодого осла. Этот колодец уже совсем высох, и я уже давно хотел его засыпать и вырыть новый. Так почему бы сразу не убить двух зайцев — засыплю ка я старый колодец, да и ослика заодно закопаю».
Недолго думая, он пригласил своих соседей — все дружно взялись за лопаты и стали бросать землю в колодец. Осел сразу же понял, что к чему и начал громко вопить, но люди не обр
... Читати далі »
Умер человек и попал на небо. Подлетает к нему ангел и говорит:
- Вспомни всё хорошее, что ты сделал на Земле, тогда вырастут у тебя крылья и
ты полетишь со мной в рай.
- Я мечтал построить дом и посадить сад, - вспомнил человек. За его спиной
появились маленькие крылышки.
- Но я не успел осуществить свою мечту, - со вздохом добавил человек.
Крылышки исчезли.
- Я любил одну девушку,
... Читати далі »
Одна женщина жаловалась соседке на подругу, обидевшую ее. Соседка успокаивала ее и уговаривала простить подругу.
- Простить? Да как же это? После того, что она мне сделала? Нет, зло нельзя прощать,- сказала женщина.- И вообще, почему я должна любить людей, не любящих меня, почему я должна делать добро, когда вокруг меня все обманывают, предают и делают пакости?
- Расскажу я тебе одну историю,- говорит ей соседка.
- Жил на свете человек. И просил он матушку природу сделать так, чтобы по ночам было светло, чтобы свечек не зажигать и чтобы зимой было тепло, чтобы печь не топить. Но матушке природе виднее, что и как должно быть, поэтому не вняла она просьбам человека.
Рассердился на нее человек, и решил: "Ах, ты так, да? Ну тогда я не буду по ночам свет зажигать, и не буду им светить тебе. И зимой печь я тоже топить не буду, чтобы ее теплом не греть тебя. Я даже дверь на улицу открывать буду, чтобы и в доме тепла не осталось, тогда посмотришь, как тебе холодно будет".
- Ну и дурак
... Читати далі »
Ми переконуємо себе, що життя стане кращим, коли ми одружимося, народимо дитину, потім іще одну. Потім ми бачимо, що наші діти ще маленькі, і чекаємо, що все стане кращим, коли вони підростуть. Згодом ми переживаємо, що вони стали підлітками, і нам треба якось давати з ними раду, з усіма тими труднощами перехідного віку. Ми переконуємо себе, що, без сумніву, станемо щасливішими, коли вони виростуть зі своїх «надцяти» років.
Ми кажемо собі, що наше життя стане кращим, коли наша сімейна половина закінчить свої справи, коли в нас буде красива машина, коли візьмемо відпустку, коли вийдемо на пенсію…
Але істина в тому, що для нас не буде кращого часу, щоб бути щасливим, як зараз. Якщо не зараз, то коли?
Твоє життя завжди буде сповнене подіями, тривогами. Краще сприйняти все як є, і вирішити бути щасливим, незважаючи ні на що.
Дуже довгий час нам здавалося, що життя от-от розпочнеться. Справжнє життя.
Але завжди виникала якась перепона по дорозі, випробування, яке потрібно пройти, робота, як
... Читати далі »
Щастя… Коли вмієш любити людей і маєш з ким поділитись емоціями. Коли знаходиш однодумців. Коли при зустрічі тобі дарують усмішку, а не презирливий погляд. Коли відчуваєш за спиною крила, хоча ніколи не зможеш злетіти. Коли тебе не залишають у спокої. Коли дощ плаче разом з тобою. Коли ніколи не відчуваєш себе самотнім. Коли тебе впізнають ті, хто не бачив тебе вже років з десять. Коли в душі не буває зими, а тільки тепла весна чи жарке літо. Коли віриш у казки. ... Читати далі »
Чоловік в потертих тапочках, позіхаючи пішов відчиняти двері, в які так настирливо дзвонили. Він, звичайно, був трохи роздратований, адже йому перебили такий солодкий сон... Чоловік, не питаючи хто, відчинив і, скрикнувши, позадкував назад, та й кожен так би зробив, якщо б побачив те, що бачив він. На порозі в чорному плащі з капюшоном стояла справжнісінька Смерть з косою...
- Ні, блідніючи, - скрикнув чоловік. Ти чого прийшла? Мене нічого не болить, я не палю, не п'ю. Іди краще забери он сусіда-п'яницю...
Можливо, вам треба переглянути своє ставлення до вибраної професії, з'ясувати, що вас насправді цікавить, і вже потім рухатись далі. Якщо це так, ласкаво прошу: вам - сюди...
Вибрана професія: чому і для кого?
Мало хто з нас вибрав свою професію, керуючись тільки власною думкою. Зазвичай на наш вибір у юному віці впливають батьки, родичі, які радять вибрати професію, яка була б необхідною за будь-яких економічних умов, а також друзі, які пропонують вступити до того ж самого інституту, що й вони, щоби вчитись разом. І ми, забуваючи про власні здібності, орієнтуємось на
... Читати далі »
Десять порад молодому вчителю від Семена Богуславського, канд. пед. наук, директора московської школи № 1274 ім. В. В. Маяковського, заслуженого вчителя Росії, академіка Академії творчої педагогіки
Погано, коли на молодого вчителя дивляться тільки перспективно. Зазвичай згодом він стає більш умілим, самостійним, придбає навички, опанує прийоми, досягне майстерності. Але в той же час він може втратити ту безпосередність і чари молодості, риси, притаманні тільки молодому вчителю, що інколи наближають до нього учнів сильніше, ніж мудрість літнього майстра. Моїм першим учням, напевно, було цікавіше зі мною, ніж нинішнім. У школі обов'язково мають бути молоді вчителі. Без них життя нудне, нецікаве, прісне.
Професія вчителя в усі часи залишалася найбільш шанованою, але одночасно і найважчою. Справжній Вчитель — завжди трохи загадка.... Що робить вчителя Вчителем? Що ним керує? Можливо, любов до свого предмета і хороша професійна підготовка? А може, особиста привабливість чи вміння доступно викладати знання? Чи особливі риси характеру? Що саме? Загадка... Але вміння передати свій досвід молоді, тим, хто входить у самостійне життя — це, безперечно, талант.
